Під час першої світової війни (з 1914 по 1918 рр.) село Пустоіванне опинилося у прифронтовій смузі. Тому частина жителів змушена була евакуюватися вглиб країни.
Жителі села евакуювалися в Катеринославську та Саратовську губернію, таких людей називали біженцями. Кожен біженець повинен був мати книжку, в якій вказувалось, де він мав жити, хто з рідних був з ним, і яка допомога йому надавалася, і на яку суму. Жителі села були безпосередніми учасниками першої світової війни. Серед них Легконець Р.І., Перетятко А. Й., Іващук В. В. та ін.
На околиці села приземлився знаменитий льотчик Несторов ( автор мертвої петлі). 20 серпня 1914 р. Несторов разом з штабс-капітаном Плотниковим здійснювали розвідувальний політ за маршрутом Дубно-Верба-Козин-Шуровичі-Станіславчик-Броди-Соколівка і назад. У зв’язку з несприятливими метереологічними умовами, які склалися в цей час, льотчики змушені були приземлитися на станції Рудня-Почаївська. Сталося це о 6 год.15 хв. Літак під час приземлення був пошкоджений.
У 1920 році Україна стала ареною радянсько-польської війни. Жорстокі бої точилися на значній її території. В районі Рудня – Пустоівання були дислоковані польські частини, які готувалися до наступу на Дубно. Як очевидець тих подій, житель с. Рудня Данилюк Степан Іванович ( помер 1988р. ) згадував, що були жорстокими сутички поляків та будьоновців між селами Гаї і Гусарі. Він чув розмови про те, що в село Рудня, вивезли тіло польського командира, який загинув в одній з сутичок.
Ще раніше після того, як поляки захопили Радивилів і готувалися до наступу на Дубно, то зробили спробу підірвати залізничний міст недалеко від Рудня-Почаївської станції, цим самим вони намагалися перешкодити більшовикам перекидати по залізниці військові резерви. Однак 9 рота 35 піхотного полку, яка була послана на виконання цього завдання, попала в засідку. Втративши 6 чоловік вбитими, рота відступила до Крупця.
18 березня 1921 року було укладено Ризький мир, згідно якого до Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся. Таким чином село опинилося під владою Польщі і перебувало там до 1939р .Польський уряд намагався посилити свій контроль над українськими територіями. Обмежувалася сфера вживання української мови, велося гоніння на національну школу, культуру, віру батьків. Дискримінаційна політика щодо місцевого населення проявлялася при комплектуванні органів місцевого самоврядування, керівниками яких призначались лиш поляки.
В ці роки на території сіл Пустоіванне і Янівка (село Іванівка вперше згадується під іменем Янівка на початку ХVІІІ ст. Тоді це була осада-колонія, де першим поселився землевласник Ян.) знаходився осередок КПЗУ, діяв хор товариства " Просвіта", церковно-приходська школа, перша письмова згадка про яку датується листопадом 1898 р. ЇЇ засновником був Володимир Іванович Шумовський. Першим вчителем – дяк Михайло Лисицький. У церковно-приходській школі 1898 р. навчалося 35 дітей ( з них чотири дівчинки) З 1915 р. за вчительський стіл школи с. Пустоіванного стала випускниця Житомирської гімназії Олена Шишкова. Діти навчались охоче і вже в 1931 р. в школі навчалось понад 70 дітей ( церковний звіт за 1931 р.)
